| (no subject) |
[May. 19th, 2005|12:33 pm] |
— Кармоді, людині у моєму становищі вічно надокучають різні благодійні товариства. Щороку я вношу щедрі пожертви у Кисневий Фонд для Злиденних Вуглецевих Підвидів. Також я роблю внески в Міжзоряний Фонд Перебудови, в Космічний Колонізаційний Дім і в Програму Порятунку Недорозвинених. Як на мене, то цього цілком досить, та й податків менше беруть.
— Гаразд, — раптом відчувши гордість, урвав Кармоді, — я не потребую вашої благочинності.
— Не перебивайте, будь ласка. Я казав, що цієї благочинності цілком досить для задовільнення моїх гуманних інстинктів. Не люблю братися за персональні справи, бо там повно бруду й інтимності.
— Та я вже збагнув, — знов не втерпів Кармоді. — Гадаю, мені краще пійти, — додав він, хоч і не мав щонайменшої уяви, куди йти і як туди дістатися.
— Я просив не перебивати, — нагадав Модслі. — Отже, як я вже сказав, не люблю братися за персональні справи. Але цього разу хочу зробити виняток і допомогти вам дістатися назад на вашу планету.
— З якого це дива? — запитав Кармоді.
— Примха. Щонайпростіша забаганка не без альтруїстичної підкладки. Отже...
Роберт Шеклі. Координати чудес, 1968. Переклад А. Онишко, 1991
У вас є можливість допомогти Роберту Шеклі. Інформація тут: ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif) sheckley |
|
|
| (no subject) |
[Apr. 18th, 2005|07:37 pm] |
Ну, я попереднім постом правда трохи воду намутив. Може в когось залишиться враження що стрінги - це все шо я виніс з перзентації "антології українського самвидаву". Це не так. Стрінги як раз я і не виніс.
Я придбав саму антологію. Взагалі, як на мене, дуже непересічна подія - книжку зробить. То вам не на дівчат зиркати. І таку подію треба святкувати. Чим більше - тим краще.
Антологія мені сподобалась. Там є шо почитати. І хоч Бонк стверджує що можна читать і програмний код, я би програмний код не читав, а от антологію читаю, і радію собі.
Ця книжка цікава не тільки текстами, а ще й формою. Її цікаво роздивлятись. Кажу пошепки, шоб не побили: лучче ніж сайт. Шоб трошки покритикувать, шоб не казали шо я тут поплачені діфірамби співаю критикую так: можна було якимсь колонтитулом поставити нік аутора, бо відкриєш десь, читаєш і питаєся хто писав? і треба гортати. А так - супер. Даже супер-пупер.
Ну, а ще більше мені сподобались всі. Я, може вас уявляв собі не такими, але тепер буду знать які ви всі є. Було дуже приємно. Приїжжяйте ще, пишіть ще, видавайте ще. Здається такий девіз у "Букви-цифри", нє? |
|
|
| (no subject) |
[Apr. 18th, 2005|07:00 pm] |
Ну то шо стрінги придумали сексисти, казати не варто. Не думаю, що носити той клаптик з мотузочкою зручно, але ж який миловид відкривається жадібним чоловічим очам! Всі цікавини, яки отруєний тестостероном мозок міг тільки собі уявляти - як на долоні. Тобто, не всі, але їх відразу ж хочеться на долоню. Чи в долоні. Поляскати пестливо і попестити з поляскуванням, Просіяти їх міх пальцями як пісок невідомої пустелі, чи навіть зануритися в них. В цікавини.
Так, шота я не того.
Ага. От.
Будь-який чоловік сккаже "Овва!" як тільки стрінги побачить. Ну, не в магазині, не в шопі там якомусь, а в...
нє-нє
на...
карочє побачить. І скаже "Овва!", або "Хоба-ча!", чи "Тиц-диц!", а може "!!!". Не вголос, кунєшно, скаже, а буває шо і вголос. В усякому разі здогадатися по чоловікові, що той побачив стрінги дуже легко. Бо в нього просто в очах світиться така специфічно чоловіча радість чоловіка, який побачив стрінги.
Я мабуть, незрозуміло тут пояснив...
Да-а-а.
Ще що в стрінгах прикольно, що вони всеж-таки щось прикривають. Зовсім не суттєве, але від того просто дуже сильно хочеться іх зняти. Так і свербить, може там щось таке суттєве...
Нелогічно, правда?
Ага, я все неправильно розказую. Спочатку тра було про занижену талію.
Карочє, є ще один сексиський чоловічий винахід - це занижена талія на джинсах. Як чарівниця сідає/нахиняється - бац! І ці два сексиськіих винахода перетворюються на Головний Сексиський Винахід - тепер видно стрінги. Ну і далі всьо. З’являється той чарівний клаптик, за який конче треба зазирнути, цей чарівний трикутний дороговказ "Рай - там". Від нього як три дороги відходять три тоненьки штрипочки-стежки, дивлячись на які, вирішує чоловік складне питання - йти спочатку ліворуч і потім вниз, чи всеж праворуч... чи відразу пірнати униз...
Стоп.
Спокійно.
А є ще така штука як ярличок. Чи бірочка? Така штучка, мала. От іноді її видно. За неї хочеться смикнути. Не сильно. Чучуть. Смик. Смик-смик. А можна, навіть збирати їх до колекції. Бірочки зрізані зі стрингів. Розробити біркстрінгклясер. Передивлятися іноді. Поважно так гортати сторінки. Поповнювати.
Да-а-а.
І от була там бірочка! Все було! І спина, і такий перехід від спини до...
нє, неправильно
не від спини до сідниць, а від талії до стегон. Це дуже важливо! Цоб не просто - оп!-оп!, а о-о-оппп! Ну, ви розумієте.
І от я сидів, і зиркав час по часу вбік. Так- зирк! :) Зирк! :)
А! Я не сказав. Я був на презентації "антології українського самвидаву". В Харкові теж зробили презентацію і я пішов. Ну, і поки всі готувались, там в мікрофон пораз-разкають, ксерокса налаштують, то-сьо, я чайок - сьорб, убік - зирк, чайок - сьорб, убік - зирк!
Ну, а потім все почалось, вона розвернулась до сцени - і уже, кунєшно, нічо не видко було. Та й презентацію почали...
Отак іноді мистецтво впливає на життя. |
|
|
| переклад |
[Apr. 11th, 2005|03:35 pm] |
Галченя Хапайко |
|
|
| подія |
[Apr. 7th, 2005|03:51 pm] |
Це правда шо всьо ужж Приїде 16-го в Харків шоб продати мені антольогію?
І я прийду в той сраль арткахве "Оста. Б.", віддам грубі гроші за таємничу зелену книжечку і потім буду всю ніч пити чай а в мене в очах буде всьо мерехтіти? |
|
|
| (no subject) |
[Jan. 25th, 2005|02:12 am] |
Чи є поет Кажан? Бажан і Жадан вже є. |
|
|
| Гроші |
[Aug. 16th, 2004|01:27 pm] |
Поети і дійсно до влади не придатні, але президентів на грошах друкують ті країни, в яких поетів замало.
Між іншим, це стосується і України. Тож віршуйте, панове! |
|
|
| (no subject) |
[Aug. 6th, 2004|07:55 pm] |
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
© Тарас Шевченко |
|
|
| Пра смішноє нарєчіє |
[Jul. 19th, 2004|02:44 pm] |
B гуще воздуха степного
Перекличка поездов
Да украинская мова
Их растянутых гудков
О. Мандельштамм 23-29 декабря 1936 г. |
|
|
| Народна мудрість |
[Jul. 19th, 2004|02:43 pm] |
Краще крапля віскі, ніж удар дрючком
Ірланське прислів’я |
|
|
| Пушкіна читав на турбазі… |
[Jul. 18th, 2004|01:01 pm] |
Я Вас кохав. Кохання ще існує,
Його вогонь у серці ще не згас,
Але нехай воно вас не турбує —
Я не бажаю ображати Вас.
Я Вас кохав, таємно і безмежно,
І біль і радість разом відчував
Так відчайдушно, так необережно,
Як дай Вам бог, щоб інший Вас кохав.
О. Пушкін. Переклад: Євгенія Чуприна |
|
|
| Ркеляма |
[May. 31st, 2004|12:59 pm] |
Реклямую нову спільноту first_year питання і думки про "Гарі Потера" |
|
|
| Чому мені не подобається наш гімн |
[May. 28th, 2004|07:27 pm] |
Мені не подобається наш гімн, як не подобаються старі речі, які скупуватий ґадза не викида на сміття, а ховає в сарай на можезгодиться. Я все розумію, патріотизм, цю пісню колись із щирим серцем співали, хтіли якнайкраще, все таке... Але ж ті люди нічого не здобули, вони - переможені, хоч звісно, і непереможені, і все таке... Ще давно один дядько казав всім що тра любити одне одного, що всі одного Бога діти, що тра ворогів простити, як Він прощає, бо хіба ж ми можемо когось судити?
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці
Але ж не буває так щоб ворог випарувався як вода, його вбити треба щоб він загинув, зусилль прикласти
Станем, браття, в бій кривавий
І нашо це все? Хіба від того ворогів поменшає? Ажніяк!
України слава стане поміж ворогами
Воно нада таке? Чи нам потрібна буде свобода без душі? без тіла? Бо може і таке статися:
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці але В ріднім краю панувати не дамо нікому Нікому. От сидимо зараз і сам не гам і інчим не дам. Навідь якщо це інчи - свої. Бо хто ж може точно знати, може вони і не свої, а вороги. На просторах від Сяну до Дону багато хто ветшається.
Мені не подобається наш гімн, як не подобається невеликий начальник, що обіцяє як харашо буде завтра. Обіцянка - цяцянка, а дурневі й радість.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля Коли саме всміхнеться? Чи буду я тоді молодий, браття? І що можна зробити щоб то щасття прискорити? Коли Ще у нашій Україні доленька наспіє? Ще - це ж не зараз. Ще - значить колись була? Чому нема зараз а насупного разу буде колись? Знов вороженьки?
Чому зараз не може завзяття, праця щира свого доказати? Податки великі? Чи все на хабарі пішло?
Що ж нада показать, щоб було зрозуміло що ми, браття, козацького роду? А як не козацького?
Мені не подобається наш гімн, як не подобається музика, яка мене не чіпляє, як вірш, де жодного рядка про зайоме і дороге. Там нема гумору. Він такий суворий аж серйозність капає. Там нема кохання. Там нема про маму і тата, про родину, про хліб, про високе синє небо і жовті достиглі поля, про вишні коло хати, про ластівок, про сонце, про накриті столи там нема ані слова.
Чи наш це гімн?
Ще про гімн:
http://www.zn.kiev.ua/nn/show/437/38042/ |
|
|
| (no subject) |
[Apr. 13th, 2004|04:31 pm] |
Читайте іноземних клясиків в перекладах нашого видавництва:
Левко Дебелий, Сашко Гарматний та Валько Худдоба. © тато |
|
|
| Не про політику ;) |
[Mar. 1st, 2004|07:47 pm] |
"Хто в бога вірує - рятуйте!
Рубай, туши, гаси, лий, куйте!
А хто ж таку нам кучму дав?"
І. Котляревський "Енеїда"
Кучма - кудлата, з нестриженого смушку бараняча шапка, папаха. Це слово вживається також у переносному значенні: чуб, чуприна.
В народі відомий неделікатний жарт, який вчиняють над малими дітьми. Жартові передує приблизно такий діалог: "Зробити тобі кучму?" - "Зробіть". "А яку ж тобі зробити кучму - велику чи малу?" -"Велику". Після цього охочого до великої кучми хапають за голову, боляче куйовдять чуб, з притиском проводять долонями супроти, щоб він стирчав у різні боки. Не пускають, поки не доведуть жертву до плачу.
О. Ф. Ставицький. Коментар до "Енеїди" І. Котляревського |
|
|
| (no subject) |
[Mar. 1st, 2004|07:45 pm] |
У Харкові є таке місце "Тєлєґа-клуб". То чом би не перейменувати це в "Теліга-клуб"? А потім ще: "Сосюра-клуб", "Тичина-клуб", "Бажан-клуб". Суто літературні вечори;) :0) |
|
|
| (no subject) |
[Mar. 1st, 2004|07:44 pm] |
Цікаво, що Котляревський у "Енеїді" жодного разу не згадує картоплі, хоч її за життя письменника почали культивувати на Україні.
О. Ф. Ставицький. Коментар до "Енеїди" І. Котляревського |
|
|
| Про сало |
[Mar. 1st, 2004|07:42 pm] |
Ой якби-то було так, щоб я царем стався - сало б їв, з салом спав, салом би вкривався |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
ukr_salo's journal
